Заповідь любові
Єванглія від Івана 13: 34-35
Якби я запитала, яку фразу про Бога ти чуєш найчастіше, що б це було?
У моєму випадку: Бог є любов. Це речення я чула найчастіше. Незалежно від ситуації, люди постійно, як мантру, повторювали: «Бог добрий і Бог є любов». І це цілком вірне твердження. Та чи замислювався ти коли-небудь, що насправді Ісус говорить про любов, особливо про ту, яка стосується ставлення до інших людей? Або ти теж так часто чув ці слова, що вони просто прилипли до твоєї свідомості без особливих роздумів?
Давайте розглянемо, що насправді означають слова «Бог є любов», як Він любить і як навчає нас любити.
Ісус часто наголошував на значенні любові, яку Його Батько має до Свого творіння, і якою керується сам Христос. Отже, любов — це те, що все об’єднує. В тодішньому Ізраїлі дуже хибно розуміли поняття любов. Ісус часто говорив людям, фарисеям і різним вчителям Закону, що вони зосереджуються не на тому, на чому потрібно. Ізраїль розраховував не на духовне пробудження, а на звільнення від окупантів (Римської імперії). Ісус же говорив їм про любов один до одного, та про, м’яко кажучи, неяскраве майбутнє. Він стверджував, що повинен померти за гріхи людей і тільки тоді вони будуть звільнені, і то не від загарбників, а від рабства гріха. Ісус зовсім не відповідав їхнім очікуванням.
У цьому уривку Іван описує надзвичайну подію. Він слово у слово процитував свого Вчителя. Ісус дав нову заповідь, закликавши людей до взаємної любові.
Для чого нам та нова заповідь? Невже попередніх було недостатньо? Про що тут говорить Ісус і чому апостоли так часто цитували ці слова у своїх листах?
Заповідь любові
У трьох місцях в Євангеліях Ісус цитує так звану заповідь любові. У 22-у розділі Євангелії від Матвія, а також у Євангелії від Марка Ісус відповідає фарисеям, коли вони запитують Його про найбільшу заповідь.
Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного. (Івана 13:34).
Любов, яку тут представляє Ісус, є надзвичайною. Це щось зовсім інше від того, що тоді проповідували релігійні лідери. Водночас вона цілком узгоджується з тим, що Ісус демонстрував протягом свого служіння.
У цьому уривку Христос говорить зі своїми учнями. Лише вони були присутні на Тайній вечері. Тільки вони отримали можливість взяти участь у цій події. Деякі дослідники Біблії розмірковують, чому Ісус говорить ці слова саме тут. Більшість погоджуються, що причиною може бути конфлікт, якийсь розкол між учнями. Можливо, це було пов’язано з попереднім пророцтвом про зраду. Або з тим, що учні відчули, що в найближчі кілька днів може трапитися щось недобре, адже напруга зі сторони фарисеїв і римських намісників постійно зростала. Точна відповідь нам невідома.
Хоча ми не знаємо усіх деталей, слова, записані в Євангеліях, надзвичайно важливі. Ісус говорить учням, що вони повинні любити один одного, тому що Він Сам полюбив їх, вибрав і підготував до місії, яку вони мали виконати.
Далі Ісус говорить, що саме по їхній взаємній любові учні будуть виділятися серед інших людей. Наскільки це вимовно, правда? З усіх можливих особливостей, учнів впізнають саме за цією спільною любов’ю, яка має відрізняти їх від інших.
Це унікальний доказ того, ким був Христос. Адже з людської точки зору зовсім не очевидно, що знак, який вирізнятиме учнів, — це любов.
Це не якісь заклики хіпі з 1970-х років. Це заохочення до того, щоб серед усіх можливих конфліктів (які траплялися і серед учнів), по-справжньому любити один одного, а не використовувати для своїх власних цілей. Водночас слід усвідомлювати, що конфлікти траплятимуться. Варто на них спокійно реагувати, адже їх можна вирішити з повагою та взаємною любов’ю.
Любов все об’єднує
Цю заповідь доповнюють слова апостола Павла, який у листі до Римлян 13:9-10 пише:
9. Оскільки: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не пожадай… та будь-яка інша заповідь міститься в цьому вислові: Люби ближнього свого, як самого себе! Любов не чинить ближньому зла, тож любов — це виконання Закону.
В Євангеліях Ісус підсумовує те, що ми вже знаємо з Мойсеєвого Закону. Заповіді застерігають нас від злих вчинків, які завдають шкоди нам чи іншим, коли ми їх порушуємо. Взаємна любов може захистити нас від гріха. Коли ми любимо, ми не хочемо робити злі вчинки, завдавати болю іншим і собі.
Якщо ми не любимо себе і не любимо інших, нам легше робити вчинки, що матимуть деструктивний вплив на нас і інших.
Це те, про що ми дізнаємося зі слів Ісуса. Ми робимо зло, завдаючи шкоди собі та іншим. Але ми можемо діяти й навпаки — навчатися з кожним днем ще сильніше любити інших. Не самі, але з допомогою Божої любові до нас. Ця любов подолала смерть та зробила нас Божими дітьми. Ми можемо бути впевнені в цьому, наслідуючи Ісуса щодня.
Любов має неймовірну силу. Вона дозволяє нам побачити світ з іншої точки зору. Ми уже по-іншому дивимося на себе та інших, не фокусуємо увагу лише на кривді, яку нам завдали люди. Парадоксально помічаючи її, ми можемо реагувати з любов’ю, найкращим прикладом якої був Христос.
