Як розвинути глибокі стосунки з Богом?
Відносини визначають все наше життя. Те, ким ми є і що робимо, бере свій початок у відносинах, які виникли і продовжують з’являтися в нашому житті. Часто стосунки, які ми мали в дитинстві, переносяться на ті, які створимо в майбутньому. Будувати відносини непросто, це вимагає праці і самозречення. Часом посвяти, а часом різких слів, щоб зрозуміти, що щось не так. Відносини не повинні бути поверхневими, але все частіше вони стають такими. Це все стосується нас, людей. Не кажу вже про стосунки з Богом...
Що є основою будь-яких здорових стосунків?
Якби мені треба було негативно оцінити 21-е століття, я б використала одне слово – обміління. Мій досвід не дозволяє мені порівняти його із попередніми віками, але здається, що через надто швидкий розвиток нашої цивілізації, який відбувся на зламі останніх століть, багато речей стали поверхневими. В тому числі і стосунки.
Культура “instant” і зникнення глибших цінностей
Адже наша культура – це культура «instant»: все має бути швидко і вже, і це стосується не лише сфери обслуговування та споживання.
На мою думку (з якою читач не мусить погоджуватися), ми це переживаємо і в стосунках. Згідно з цікавою книжкою, яку я нещодавно прочитала, батьки проводять зі своїми дітьми більше часу, ніж у 1980-х роках, але це зовсім не впливає на якість їхніх стосунків. Чому? Тому що цей «спільний час» обмежується тим, що вони відвозять і забирають дітей з різноманітних гуртків. Багато годин на тиждень діти проводять на додаткових заняттях. Батьки штучно заповнюють їхній час, хоча, за словами автора цієї книги, діти в змозі самі зайняти цей час, відповідно до своїх уподобань, залучаючи або не залучаючи батьків до допомоги, що повинно добре впливати на їх розвиток. Отже, як продовжує автор, то не навички, які наші діти отримають у ранньому віці зроблять їх здібними та успішними, а можливість самостійно робити вибір, навчитися творити і проводити час з однолітками, особливо на свіжому повітрі (це не означає залишати дітей самих собі, але дати їм свободу вибору. Ці тенденції автор з Голандії, ймовірно, спостерігає в західних країнах та великих містах, де у дітей дійсно запланована кожна хвилина дня. У них немає часу, щоб просто пограти з однолітками та стати самостійними).
Цікава теорія. Хіба не те саме відбувається зі всіма іншими відносинами? Ми будуємо швидкі, неглибокі стосунки, керуючись переважно егоїстичними мотивами. А коли вони не приносять нам задоволення або не відповідають нашим очікуванням, тому що вимагають хоча б трохи зусиль, ми швидко від них відмовляємось.
Не завжди і не всі так роблять, але ці тенденції стають все більш помітними.
Звісно, є й інші фактори, які впливають на стан відносин. Ми живемо у щораз більш однорідному світі. Те, що популярне в США, Австралії та Великобританії, також популярне і в інших країнах. Вже важко сказати, хто формує ці тенденції, оскільки вони виходять за рамки одного конкретного місця і частіше зосереджені у віртуальному просторі. Люди спілкуються один з одним надзвичайно легко, незважаючи на відстань, різницю в часі та технологічні обмеження, адже їх в принципі не існує. У кожного з нас є смартфон і підключення до Інтернету, тому нам не потрібно купувати додаткові хвилини для стаціонарного телефону, щоб зателефонувати друзям з Америки.
Стосунки за 2 хвилини
Підтримувати стосунки стало легше, ніж будь-коли раніше. Водночас такий легкий доступ робить їх дуже поверхневими. Ми забуваємо, що будь-які стосунки — це праця, яка базується на спілкуванні. Ми часто забуваємо, чим є спілкування і те, що спілкування один на один надзвичайно важливе. А це все відбувається тому, що ми дуже часто не вміємо вислухати співрозмовника. Мої власні спостереження показують, що всі люблять говорити, навряд чи хтось любить слухати, не кажучи вже про те, чи взагалі ми вміємо слухати.
Варто було б підготувати цілу лекцію про те, як з цим справлятися, але ця стаття має зовсім іншу мету.
Чи можна мати стосунки з Богом? З кимось, кого ми не бачимо і не чуємо?
Тож як нам підтримувати глибокі стосунки з Богом, якого ми не бачимо і не чуємо? Тут ми припускаємо, що Бог існує, тому що питання «чи існує Бог?» занадто об’ємне для цієї статті. Щоб на нього відповісти, потрібно було б писати не статтю, а ціле філософське есе. Тим, хто не впевнений в існуванні Бога, пропоную прочитати чудову книгу К. С. Льюїса «Просто християнство».
Стосунки (не) можливі
Тож що ж це за стосунки з невидимим Богом, Якого ніхто ніколи не бачив? Що ж… Це унікальні стосунки, але питання, яке я поставила, неправильне. Чому? Бога можна почути. Його навіть можна в певній мірі побачити. Саме цього ми й очікуємо, коли читаємо про Великого і Всемогутнього Бога. Згідно з Біблією, Бог настільки чудовий, що просто неможливо побачити Його і залишитися в живих. Мойсей, який розмовляв з Богом, так змінився під час цієї розмови, що його обличчя сяяло, тому йому довелося прикривати його. Також Ти можеш побачити Його діла, Його Самого в інших людях і в навколишньому світі.
Прислухайся
Ми можемо почути Його через Слово, яке Він нам залишив. Але окрім того, Бог може промовити до нас і в молитві. Це відбувається тоді, коли ми виділяємо час для того, щоб слухати. Можливо, Його голос не звучатиме так чітко, як у випадку з Самуїлом, Натаном, Павлом (після покаяння), Авраамом чи Іваном. Скоріше за все, це буде як у випадку з Іллею, який почув Бога в тихому повіві вітру.
Якщо ми будемо пізнавати Бога, будемо регулярно читати Його Слово, молитися і слухатися Його в усіх ситуаціях, будемо йти по життю з відкритими очима, не ігноруючи чудесних «збігів обставин» та «випадковостей», тоді знатимемо, що приходить від Бога, а що ні. Але ми повинні знати Того, Хто говорить. Тому Бог у своєму Слові проголошує:
І будете шукати Мене, і знайдете Мене, бо шукатимете Мене всім вашим серцем, і Я з’явлюся вам Єремія 36:13-14
