Найважливіше питання
Наше життя дуже коротке. Ми не встигнемо відвідати більшості гарних місць на Землі, познайомитися хоча б з половиною чудових людей чи прочитати всі цікаві книги. Ми також не в змозі осягнути розумом всі людські знання. Нам слід вибрати те, що нас цікавить і відкинути все інше. Оскільки у нас так мало часу, чи варто витрачати його на такі речі, як віра? Чи тема існування Бога взагалі варта нашої уваги? Давайте трохи поміркуємо про це.
Кожен з нас турбується про своє життя. Зазвичай це настільки природно, що ми навіть не думаємо, для чого ми це робимо. Ця турбота проявляється в багатьох сферах – здоров’я, безпека, фінансова стабільність та освіта. Фінанси займають важливе значення у нашому житті. Багато хто пам’ятає свій банківський пароль або номер кредитної картки краще, ніж день народження своєї дружини або чоловіка. Нікого не потрібно переконувати, як важливо турбуватися про здоров’я – періодично здавати аналізи, піти на прийом до лікаря, правильно харчуватися та бути фізично активним. Це все є для нас очевидним. І все це займає значну частину нашого життя, тому що ми дуже до нього прив’язані. Ми не хочемо, щоб життя закінчилося раптово. Ми хочемо бути підтягнутими, здоровими та фінансово забезпеченими для виконання всіх наших бажань. Проте всі ці зусилля нагадують будівництво дому без попереднього планування того, де він буде стояти. Було б добре спочатку подивитись на карту і переконатися, що ми не зводимо будинок на місці, відведеному під будівництво автомагістралі. Прочитайте історію, яка стосується цієї теми.
Подорож усього життя
Уявімо чоловіка, який збирається у подорож своєї мрії. Він уже заправив машину, спакував намети та запаси їжі. Уважно вивчив маршрут, зарядив телефон та ввімкнув навігацію. Нарешті він їде трасою та відлічує години, що відділяють його від омріяного відпочинку. По дорозі він розминається з людьми, що йдуть назустріч, махають руками і намагаються привернути його увагу. Чоловік зупиняє машину і зустрічні попереджають: «Не їдь далі. Там, куди їдеш, лютує ураган». На порталі, який чоловік передивлявся перед тим, як вирушити в дорогу, не було жодної інформації про ураган. А він так довго чекав відпустки... Тому він сприймає попередження як не дуже вдалий жарт і їде далі. Минає деякий час, і ситуація повторюється. Люди попереджають його про небезпеку, яка загрожує йому в кінці шляху. Наш герой знову стоїть перед вибором. Можливо ці незнайомці у змові з попередньою групою, і всі вони разом добре повеселяться, якщо чоловік повернеться назад? Чи, можливо, то він сам замкнувся в маленькій інформаційній бульбашці і на його порталі сталася помилка, і прислухатись до цих попереджень – єдиний шанс уникнути великої небезпеки? Уявіть собі, що чоловік не звернув уваги на ці застереження і поїхав далі. Але що, якщо ситуація повториться знову? І ще раз? І ще...?
Давайте зупинимося тут на хвильку. Я хотів би звернути вашу увагу не на кінець цієї історії, а на сам її перебіг. У якийсь момент у свідомості чоловіка виникають сумніви, чи дійсно він володіє перевіреною інформацією. Звісно, підозри щодо першої групи, яку він зустрів, виправдані. Але з кожним наступним попередженням ми вважали б правильним обміркувати та дослідити наявні факти. Можливо, на місці відпочинку буде чудова погода і чоловік зітхне з полегшенням, займаючи місце на пляжі. Але я думаю, що будь-яка тверезо мисляча людина на його місці запитала б себе, чи дійсно розумно ризикувати життям через інформацію, в якій він не впевнений.
Було б абсолютно необачно ігнорувати неодноразові повідомлення про загрозу. Незалежно від того, що він застане на місці – небезпечну грозу чи сонячну погоду – ми вважаємо за доцільне приділити час і зусилля, щоб підтвердити чи виключити небезпеку. У найгіршому випадку мандрівник переконається, що йому нічого не загрожує, понарікає на жартівників і проведе наступні дні, насолоджуючись омріяною відпусткою. Однак може виявитися, що попередження врятують йому життя. Якщо варто приділити час, щоб переконатися, чи ваша подорож є безпечною, то наскільки важливіше думати про те, що буде з нами, коли ми помремо? Наше життя обмежене в часі. А ті, хто говорить про Бога, також говорять про вічність після смерті – вічність, на яку впливають рішення, прийняті за життя. Отже, якщо наше життя, яке є таким коротким, несе принаймі тінь шансу на вічність, хіба це не та можливість, якій слід приділити надзвичайну увагу?
Болісне зіткнення
Уявіть собі іншу ситуацію. Чоловік вирішив, що не вірить у гравітацію. Він підіймається на високу будівлю з наміром полетіти. На своєму шляху минає добрих людей, які терпляче пояснюють йому закони Ньютона. Однак він впевнено піднімається на будівлю і стрибає. Зрозуміло, що світогляд цього стрибуна не збереже його від падіння. Цей приклад показує нам, що наші переконання про природу світу не змінюють цієї природи. Всесвіт до болю об’єктивний. Людина, яка в цій історії намагається полетіти, зіткнеться з суворою реальністю, байдужою до його переконань. Якщо ми розглядаємо віру, то цей образ, очевидно, не буде ідеальним, тому що стосується вимірних фізичних властивостей Всесвіту. Міркування про Бога виходять за ці рамки. Однак це порівняння відкриває дуже важливу істину.
Якщо є якісь припущення, що Бог існує, дуже важливо дослідити ці припущення. Бо якщо вони виявляться правдою, то невіра в Бога мало допоможе при зустрічі віч-на-віч із Безмежним. Видається мудрим запитати, чому ми з такою ж увагою не розглядаємо можливість існування фей чи Діда Мороза. Але існування Бога — це питання іншого формату, оскільки воно стосується самої природи нашої реальності. Скоріше, ми повинні порівнювати Бога з першопричиною існування, а не з усміхненим дідусем, який розносить подарунки.
Тому здається дуже дивним, що велика група людей «не цікавиться» вірою. Дійсно, питання про сенс життя чи існування Бога можуть бути незручними або здаватися марною тратою дорогоцінного часу. Вони також можуть вийти за межі безпечного світу повсякденного життя — стабільного, приязного, можливо, іноді недосконалого, але принаймі знайомого. Просто така позиція лише на перший погляд підтримує людину. Тому що – незалежно від справжньої відповіді на ці запитання – вони стосуються всіх без винятку. Так чи інакше, своїм щоденним вибором кожен відповідає на них. Дуже часто ця відповідь непродумана, стереотипна або заснована на переконаннях інших. Це тим більше дивує, бо ці питання стосуються самої сутності існування та його кінця.
Сьогодні все більш популярним стає агностицизм – зручна позиція, яка допомагає не турбувати себе дратівливими питаннями. Оскільки існування Бога неможливо довести або заперечити, то не варто турбуватися. Однак це означає, що людина, яка дала таку відповідь, спочатку розглянула аргументи за та проти. Інакше ми вважатимемо думку, неперевірену будь-яким чином, скоріше безграмотною, аніж розсудливою. Бо одна справа — зрозуміти суть питання та відповісти на нього позитивно чи негативно, а інша справа — проігнорувати його. Небажання шукати відповідь може дивувати, тим більше, що отримання інформації ніколи ще не було таким простим. Ми живемо в часи, яким міг би позаздрити будь-який дослідник чи вчений, але лише невелика частина людства тягнеться до загальнодоступних знань.
Ваша відповідь
Наведені приклади показують певну реальність. Християни – це ті, хто застерігають інших. Вони думають, що дізналися правду, і розповідають іншим про небезпеку та надію. Звісно, ці застереження можна зігнорувати, вважати їх не вартими того, щоб до них прислухатися в лабіринті релігії, філософії, різних стилів життя та повсякденних проблем. Але нерозумно ігноруючи ці застереження без дослідження доступної інформації, ми станемо схожими на мандрівника з історії, який ставить своє життя під загрозу тільки тому, що не хоче перевірити, наскільки достовірними є його переконання. І навіть якщо ми дослідимо це питання, але лише поверхнево, щоб утвердитися у своєму світогляді, — чи не замкнемося ми також у своїй інформаційній бульбашці? Як ми тоді дізнаємося, чи ми взагалі зрозуміли, про що говорить християнство? Є багато людей, які вважають, що віра або сама концепція Бога є ірраціональною або нелогічною. Такі люди часто люблять сперечатися про невідповідності, доводячи водночас, що навіть не зрозуміли того, про що говорять.
Тож чи варто взагалі думати про віру чи про Бога? Можливо, тебе не цікавить ця тема. Твоє життя в порядку: хороші друзі, хоббі, стабільна робота або цікаве навчання. І навіть, можливо, що інші, дивлячись на тебе, заздрять тобі і хотіли б мати таке життя, як і ти. Проте ти впевнений, що зрозумів питання, які сягають самої суті буття, і замислився над відповідями? Над відповідями, які ти так чи інакше даєш кожного дня? У тебе тільки одне життя. Іншого не матимеш. Тож, можливо, замість того, щоб піти на тренування, ввімкнути наступну серію фільму, безкінечно переглядати Інтернет чи займатися іншими справами, якими ти намагаєшся заглушити відчуття порожнечі, варто зробити собі чаю і сісти зручно в кріслі. А потім подумати, для чого саме ти тут, на Землі. Чи знаєш ти, у чому сенс твого життя? Чи впевнений ти, що, озирнувшись на своє життя у сімдесят-вісімдесят років, із задоволенням побачиш, що весь цей час не ганявся за вітром? Чи справді Бог існує? Можливо, ти боїшся, що знайдені відповіді перевернуть твій світ з ніг на голову. Проте я переконаний, що в кінці твого пошуку тебе чекає омріяний спокій.
