У пастці матеріалізму
Дехто вважає, що цінність людини залежить від того, що вона має, що те, якої якості ті речі і наскільки вони модні, свідчить про її соціальний статус. Дехто оцінює інших по тому, який одяг вони носять, на якій машині їздять, у якому будинку живуть і навіть яку вівсянку купують у супермаркеті: дорожчу чи дешевшу.
Я маю, отже - я хтось
В більшій чи меншій мірі кожен з нас щось має. У 21-у столітті в розвинених країнах панує ера капіталізму, вільного ринку та необмеженого доступу до всіляких благ. Важко не потрапити в цю пастку й не бажати все новіших і кращих речей, які можуть бути нам зовсім непотрібні – покупки стали самоціллю. Ми вже не купуємо речі, тому що ми їх потребуємо, а тому, що хочемо слідувати за новими модними трендами.
Адже щорічний випуск нових телефонів від відомих брендів не є ознакою великих технологічних революцій, а лише бажанням збагатитися за рахунок бажання людей мати все найновіше і найкраще.
Ми хочемо мати багато речей, прагнемо, щоб вони стали частиною нашого повсякдення. Проблема в тому, що ми нездатні отримати радість від тих речей, а тому ми прагнемо ще чогось новішого. Так ми потрапляємо в пастку, з якої важко знайти вихід. Ну, бо як? Кожного разу, коли я чогось хочу і мені вдається це отримати, я хочу більше, а не менше. Я не можу зупинитися на тому, що маю. А того, що я назбирала, мені ніколи не буде достатньо.
Матеріалізм - хвороба сучасності
Часто ловлю себе на тому, що мені щось подобається - одяг, машина, зачіска відомої актриси,- і я відразу починаю думати, чи пасувала б мені ця річ. А якщо вона мені так подобається, чому б не купити ту сукню, туфлі, машину, годинник тощо.
Якщо це закінчується так само швидко, як і починається, то це означає, що ми можемо контролювати свої примхи, що є хорошою новиною для нашого гаманця. Однак якщо ми не можемо перестати думати про певні речі, переконуємо себе, що вони нам конче необхідні (правда може бути зовсім іншою), тоді у нас великі проблеми: ми потрапили в пастку матеріалізму, ми надаємо занадто великого значення речам, які нам взагалі не потрібні.
Чи допоможе сила волі?
Деякі люди справді здатні контролювати свої потреби і забаганки. А точніше – вони можуть їх розрізняти. Вони не дозволяють собі збирати і накопичувати непотрібні речі.
Вітаю тих, які мають таку силу волі й чия самооцінка не залежить від матеріальних речей. Незалежно від того, скільки вони мають, вони не зосереджуються на цьому. Вони знають, що є щось важливіше і що у них уже є все, чого вони насправді потребують (або знають, що справді потрібні речі потрібно купувати в першу чергу, і лише згодом можна думати про менш важливі речі).
Зупинитись на малому
Саме такою людиною був апостол Павло. Він пережив багато життєвих штормів, багато витерпів за ім'я Христове - в'язницю, справжні бурі, переслідування, тортури і врешті-решт смерть. Життя навчило його бути в певній мірі смиренним та задоволеним, тому він міг щиро сказати:
Кажу це не тому, що чогось потребую, бо я навчився бути задоволеним тим, що є. Умію жити і в нестатках, умію жити і в достатку. Звик до всього і в усьому: і насичуватися, і голодувати, мати достаток і терпіти нестаток. Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, — в Ісусі Христі. Послання до Филипян 4: 11-13
Павло міг у кожній ситуації знайти щось хороше. Звісно, під час тортур він не випромінював особливої радості і не приховував свого болю. Але у всіх, навіть у дуже важких обставинах він міг покластися на Христа і Його Слово з вірою в те, що Він його зміцнить. Тож Павло був здатний не гнатися за земними насолодами та достатком. Звісно він працював, не жив бездумно. Але він знав, що як в бідності, так і в багатстві найважливішим є Ісус і місія, яку Він йому довірив.
Павло знав, що його надія - Бог, який завжди про нього потурбується і дасть все необхідне: як матеріальне, так і нематеріальне.
Незалежно від обставин, Павло прагнув лише Його присутності
Матеріалізм не є 100% поганим, все залежить від нашого сприйняття. Тому варто звернути увагу на щораз більш популярні або модні зараз тенденції мінімалізму – зупинитися на малому.
Пишу це не тому, що багатство погане, чи просто мати щось погано. Ми повинні по максимуму використати те, що вже маємо, і не потрапляти в підступну пастку накопичення непотрібних речей. Давайте задовольнятися малим, працювати та піклуватися про те, що нам довірено. Слід не покладати надії на речі та майно, а лише на Бога, Якого завжди достатньо. Також Він обіцяє, що подбає і про нашу найдрібнішу, і про нашу найбільшу потреби.
І знаєте що? Він дотримується цієї обіцянки.
