Гордість помирає там, де починається смиренність
Сьогодні запитав себе: що є повною протилежністю капітуляції перед Господом? Мені на думку спав цей вірш: «У ті дні в Ізраїлі не було свого царя. Кожен робив, що заманеться» (Суддів 21:25).
Це точний опис практично всіх людей, які не віддали себе Господу. Всі ми маємо час свого життя. І нам щодня доводиться чимось заповнювати години неспання. І ось реальність: практично кожен чинить так, як вважає за потрібне. Так, ми приймаємо рішення. Самі вирішуємо, що правильно, а що ні. Цінуємо те, що вважаємо цінним. Думаємо про вигоду для себе і мало дбаємо про інших людей. Це – егоїзм. Або ж це бере гору егоцентризм. Для такої людини ідея здатися Господу — це просто безумство!
Гордість говорить: «Мені дуже подобається бути головною. Насправді, якби я могла, то хотіла б контролювати усе ще більше, а особливо тих, хто мені близький, — я б із задоволенням контролювала все навколо ще сильніше».
Ісус вступає в епіцентр людської гордості й говорить: «Якщо хтось бажає йти за Мною, він мусить зректися себе, узяти на себе хрест свій і рушати за Мною» (Від Матвія 16:24).
«Капітуляція» – це військовий термін, що означає припинення опору противнику і підпорядкування його владі та контролю. Однак духовна капітуляція — це набагато більше, ніж просто злагода з Богом. Вона має на меті припинення опору Богу, відмову від своєї волі й передачу Йому повного контролю. Тепер і назавжди!
І ось тут і виникають труднощі. А що, якщо Його воля поведе мене через біль? Через страждання? Через пустелю? Саме в такі моменти нам хочеться чинити опір.
Але ваше найкраще життя почнеться, як тільки ви здастеся Йому!
Сьогодні молюся так: Господи, я перестаю наполягати на своєму. Я передаю Тобі кермо влади мого життя. Амінь!
Ви – справжнє диво!
📬 Отримуйте щоденні надихаючі роздуми на email:
Підписатися на "Диво кожного дня"