«Капітулювати» означає перестати наполягати на своєму
Зрілий вік має свою привабливість. Переступаючи поріг другої половини життя, як правило, ми вже маємо достатньо досвіду, щоб, озирнувшись назад, зрозуміти, які саме моменти, люди та події відіграли для нас ключову роль. Швидше за все, коли ми переживали ці події у реальному часі, ми й близько не підозрювали, що вони стануть знаковими чи поворотними. Натомість зроблений на той момент вибір та подальші рішення визначили наш глобальний напрямок, поставили мету, подарували чоловіка чи дружину, дітей – подарували саме наше життя! Та ми не можемо жити, озираючись. Ми живемо, рухаючись уперед.
Навчаючись у старшій школі, я вирішив піти на біблійні заняття. Тоді я не знав, що сенс життя в тому, щоб віддатися Господу. Але почитайте, що про це говорив Іоан — адже він особисто спілкувався з Ісусом!
«Той, хто має Сина, має життя, а хто не має Сина, не має й життя» (1 Іоана 5:12).
Прийняти Сина означає підкоритися Йому. Ми підкоряємося не тому, хто любить нас недостатньо, а Тому, Хто вже довів, що любить нас безмірно.
Проте капітуляція — це все-таки капітуляція, і саме тут кожен стикається з головним з усіх питань: «Яку частину себе я маю віддати Йому?»
І оскільки серце людське лукаве, ми висуваємо умови: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька» (Від Луки 9:59).
Здайтеся в покірності Тому, Хто знає вас краще за всіх і любить найбільше!
Сьогодні я молюся так: Господи, я віддаю Тобі все! Амінь!
Ви – справжнє диво!
📬 Отримуйте щоденні надихаючі роздуми на email:
Підписатися на "Диво кожного дня"