Бути «вбогим духом» означає готовність навчатися!
Чому нашим дітям потрібно так багато часу, щоб навчитися приймати керівництво та спрямування? Усі мої діти виросли. Але не всі з них по-справжньому процвітають у своєму самостійному житті. Часом, коли вони телефонують нам, ділячись своїми труднощами, я думаю: ми знаємо їх краще за всіх і любимо їх найбільше! Ну, може, хоча б зараз вони хочуть попросити поради? Чи нарешті вони стали сприйнятливими до того, щоб вислухати наш зворотний зв'язок і серйозно сприйняти наші слова? Але ж ні! Навіть коли вони розповідають, як їм самотньо, чи як не подобається результат прийнятих ними рішень — вони все одно не шукають напряму, який ми можемо дати. Коли розмова закінчується, вони продовжують жити далі, ігноруючи свій біль, але без реального інтересу до того, щоб ми підказали їм інший шлях. Я впевнений, що багато хто з вас може зрозуміти, про що я розповідаю.
Однак ця проблема має духовну сторону. Ми готові вчитись чи ні? Основне визначення учня – це той, хто готовий вчитися! І це не має нічого спільного з інтелектом. Це те, що пов'язане лише з нашими серцями!
«Поясни мудрому, і він набереться ще більше мудрості, повчи праведника, і він ще глибше пізнає» (Приповістей 9:9).
«Хто любить знання, той визнає навчання, а хто ненавидить напучування, той дурний» (Приповісті 12:1).
Бути «вбогим духом» — це стан, який ми здобуваємо, щоб мати духовну мудрість. Ми не можемо рости в дусі, якщо наш дух несприйнятливий до навчання!
«Вбогі духом» блаженні, тому що вони сприйнятливі до навчання, і оскільки вони сприйнятливі до навчання, їм належить Царство Небесне!
Моя молитва сьогодні:
Господи, «Відкрий Свої шляхи. Навчи мене Твої шляхи долати. Веди мене, навчи мене буть вірним і правдивим» (Псалми 25:4-5). Амінь!
Ви – справжнє диво!
📬 Отримуйте щоденні надихаючі роздуми на email:
Підписатися на "Диво кожного дня"